«Наше покоління не бачило служби в армії мирною. Ми бачили тільки бойову. І це є основою розвитку нашої армії» – слова 23-річного капітана  Андрія Кизило, уманчанина, який загинув в Авдіївці…

На свій юний вік, Андрій – заступник командира батальйону,  якого поважали 40-ка та 50-річні побратими, не через погони, а через його виважені дії та людяність…І коли командир був відсутній, він спокійно міг залишити на Андрія оборону промзони. А йому було лиш 23… Загинув Андрій 29 січня, під час ворожих обстрілів від поранення осколком…

“Досі не можу в це повірити, але, нажаль, ми втратили ще одного нашого ГЕРОЯ. З Андрієм познайомилася в 2014 році. Тоді вони стояли під Старогнатівкою. Шкода, що не вберегли хорошого хлопця” – говорить волонтерка Ольга Ситник, штаб «До Премоги».
Про військову форму Андрій мріяв ще зі школи, тому закінчивши 9 класів в уманській гімназії, вступив до Київського військового ліцею імені Богуна. Потім – до закладу своєї мрії, Львівської академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.

«Андрій Олександрович, як його батько і дідусь, хотів стати військовим. І до своєї мети крокував з усією серйозністю та наполегливістю. Став командиром роти в 21 рік (у 2015 році був визнаний кращим ротним у секторі “М”).
Дуже захоплювався спортом, особливо Гонкою Націй (вражаючі забіги з перешкодами, які спрямовані на фізичне та духовне вдосконалення людини), мріяв вибороти усі нагороди у цьому виді спорту.

“Одразу після закінчення Академії, Андрія було доправлено до Білої Церкви. А після початку війни, вже з липня 2014-го, він перебував на фронті. Пройшов багато пекельних місць Донбасу, брав участь у боях поблизу Петровського та Нової Ласпи, півтора роки тримав оборону у полях біля Волновахи, потім ротація на Яворівський полігон і останній шлях назустріч смерті – до Авдіївки.” – розповідає волонтер Ян Осока.
Саме в Авдіївці життя Андрія забрав осколок снаряду «забороненого калібру», який прилетів зі сторони терористів…. “29 січня о 4.30 ранку ворог почав масовані обстріли з мінометів, в районі Авдіївки, о 6.30 окупанти зробили спробу штурмувати наші позиції, – та, зазнавши втрат, змушені були відступити на другу лінію оборони. Переслідуючи ворога, наші бійці захопили його позиції, закріпившись там і поліпшивши своє тактичне положення,в результаті бою було вбито 9 окупантів, одного взято в полон. Протягом дня ворог вів інтенсивні та щільні обстріли з мінометів та артилерії по Авдіївці, Опитному та Кам’янці, з танка – по Пісках; але це не допомогло йому повернути втрачене.

О 13.45, після обстрілів наших позицій, окупанти здійснили чергову спробу вибити наших військових з позицій в районі Авдіївки, але вкотре змушені були відступити, продовжуючи обстріли.

Маючи намір будь-що відновити втрачене, о16.00 ворог відкрив хаотичну стрільбу по житловим кварталам міста.

Артилерійські обстріли міста та позицій ЗСУ продовжувалися весь вечір і ніч. Бойові дії забрали життя 4-х військових, серед них уманчанин Андрій Кизило,” – повідомляє прес-служба 72 ОМБр.

Для українських ЗМІ в Промзоні Андрій Кизило став гідом. І при останній розмові з журналістами ТСН попросив їх одного зробити так, щоб  бути українським захисником і військовим стало престижно.

“…Як ви вважаєте, як можна підняти імідж і престиж українського офіцера? Щоб у воєнний час саме вони були елітою суспільства, як було колись. Ось у кого Катя Осадча бере інтерв’ю? У еліти. Як зробити так, щоб Катя Осадча брала інтерв’ю у військових і це було елітно, і всі чекали цих випусків…” – цитує слова Андрія Євгенія Цвєтанська журналіст ТСН.

«Паном Капітаном» Андрія називав журналіст Володимир Рунець, а хлопець жартома злився  і просив називати його товаришем або просто… Андрюха…

“З тобою можна було говорити годинами про важливе і про пусте. Твоя посмішка завжди заворожувала і підіймала настрій. Поруч з тобою завжди почувався у безпеці. Я зайвий раз боявся сказати тобі “ти” в присутності підлеглих, щоб ніяк не підірвати авторитет молодого командира, офіцера. А твій авторитет не можливо було підірвати. В тебе справжній авторитет, не через офіцерські погони, а через те, що ти справжній офіцер ззовні і всередині, – пише на сторінці Андрія у Фейсбук  Володимир Рунець, журналіст ТСН. – Мені важко сформулювати думки. Говорю до тебе, як до живого, бо ніяка міна не може вбити героя. Ми ж всі знаємо, вони, герої, ніколи не вмирають. Будь ласка, посміхайся так само щиро нам усім з неба. Обіймаю міцно. Ну, ти все сам знаєш…”

Прощатимуться з капітаном 1 лютого об 11.00 на Майдані у Києві. Як повідомляє його двоюрідна сестра, журналіст Вікторія Михайлюк-Врачинська: ховатимуть героя 2 лютого у рідній Умані. Початок відспівування об 11.00 у Православній церкві Київського патріархату, що неподалік колишнього маслозаводу.

В Андрія залишився маленький син. Для тих хто бажає допомогти сім’ї, може перерахувати кошти дружині Андрія, Оксані Кизило. Номер картки 5168 7573 0463 3961

Залишити відгук

Please enter your comment!
Введіть Ваше ім'я