БФ “Uman Tomorrow”: Одарка Дьома-Пісна про мистецтво та рідну Умань

0
197

Благодійний фонд “Умань Тумороу” розпочав цикл інтерв’ю “Люди твого міста” з відомими уманчанами. Сьогодні під прицілом –  знаменита уманська художниця Одарка Дьома-Пісна.

Про себе

Народилася і виросла в Умані. Закінчила Уманську міську гімназію ім. І Я. Франка. Сім років займалася спортом, дзюдо. Потім навчалась в КНУ ім. Т. Г. Шевченка, в Інституті філології, але закінчивши його, повністю присвятила себе живопису. Отримала свій талант від дідуся і його братів. В один момент це стало сильніше за мене і я зрозуміла, що мій шлях в житті − бути художником.

Маю прекрасну сім’ю, яка складається з моїх батьків –  батько − Анатолій, мама – Наталія, і моєї маленької дівчинки− Златочки.

Про життя художника в Умані

Мистецтво розвивалося разом з людиною. Так, що люди завжди в більшій або в меншій мірі ним цікавились.

Коли тільки почала проводити виставки, були деякі побоювання, що не буде уваги. Але, як виявилось, я помилялась. І слава Богу)) Людям потрібно мистецтво, потрібні проекти, виставки, культурні заходи. Це розвиває, діє як своєрідний антистрес, відволікає і дає можливість перезавантажитися.

Так, бувають дрібні капості з боку людей, які самі обмежили свій розвиток і світогляд. Вони всіляко намагаються зруйнувати все те прекрасне, що будується в нашому місті, ті скульптури, що створюються, ті парки, які відкриваються і т.д. Але вони не враховують одного, що таких, як я, в місті багато, і на уламках “дерев’яного” парку побудується “металевий”. Головне – вірити і любити те, що ти робиш.

Свою творчість я почала з Умані, тепер я стала художником не тільки в Україні, але і в Європі. Проте я завжди буду пам’ятати звідки все почалося і завжди буду вдячна нашому місту за це. А вдячність свою я висловлюю саме в реалізації проектів і ідей з його розвитку.

Про зацікавленність уманчан у мистецтві

Уманчани готові приймати мистецтво. Це я кажу з повною твердістю. З кожним разом у нас все більше і більше виставок, все більше і більше людей, які знаходять час на їх відвідування. До того ж, люди цікавляться не тільки моїми виставками, а й виставками інших авторів. І це прекрасно.

Про зміни, які мають статися

Знаєте, як кажуть, досконалості немає меж. І в нашому місті багато чого МОЖНА і ПОТРІБНО зробити. Наприклад, я, як художник, хотіла б бачити в місті приголомшливу сучасну картинну галерею, куди ми зможемо привозити людей мистецтва з різних куточків світу. Нам обов’язково потрібен невеликий затишний театр зі своїми акторами. Напевно, уманчани навіть не уявляють скільки у нас талановитих людей. Нам обов’язково потрібна гарна, нова, чудово оформлена бібліотека. Я по своїй натурі естет і для мене має дуже велике значення наскільки естетично оформлене місце, де проходить виставка, концерт, спектакль, де я можу почитати книгу.

Книги – це наш мозок, вже пора припинити цей дурний глобальний період комп’ютеризації та повернути моду назад до читання справжніх книжок. Адже моду вводимо саме ми, суспільство, а не хтось там в якихось кабінетах. І, звичайно ж ,нам потрібна хороша музика, радіостанції, які будуть крутити пісні і музику великих людей, а не однотипну, бездарну какофонію. Я б хотіла побачити в Умані джазовий бар, тільки не плутайте з «наливайкою» під баян)) Ні, справжній, куди приїжджають виконавці, з камерними концертами, з приглушеним світлом і невеликою сценою.

Про нові проекти

Проектів дуже багато, і, можу сказати, що не тільки мрію, а впевнена, що, дасть Бог, я це все реалізую. Ми все це зробимо разом. Незабаром, за підтримки нашої мерії і адміністрації Арагона, відкриємо в Умані невеликий іспанський парк. Це буде чудовий міжнародний проект.

Восени цього року ми з моїм другом Карлосом Гарсія Лаосом плануємо провести щорічний кінофестиваль німого кіно. Відкрию вам маленьку таємницю: саме на відкриття в Умані адміністрація Арагона дала права на показ фільму 1929 року, котрий було знято спільно із Сальвадором Далі, і який ще не показували в Україні. Цей кінофестиваль щорічно буде починатися з Умані, потім переїжджати до Львова, Сарагоси і Мадриду.

Місто очима художника

Умань − це дім. І завжди, де б ти не був, а вдома – найкраще. Навіть якщо бардак, навіть якщо потрібно щось ремонтувати, навіть якщо іноді мало місця і сусіди набридли. Але все одно – це рідний дім. У нас є дуже великий пріоритет – наше місто хоча й маленьке, але так історично склалося, що інтернаціональне, і це є найбільшим нашим козирем. Якщо все правильно зробити, нам не потрібно їхати кудись в Європу, ми повинні зрозуміти, що МИ І Є ЦЕНТР ЄВРОПИ. І, найголовніше, що я завжди говорю особливо ярим активістам, які звинувачують у всіх бідах місцеву владу, президента, – почніть із себе, зі своїх близьких та друзів.

Всі люди, які знаходяться при владі, вони всього лише люди і вони не всесильні. Вони роблять свою роботу, краще чи гірше, але роблять. А ми повинні самі дотримуватися тих гасел, які вигукуємо.

Про відпочинок

Важко щось казати про те, чого в тебе немає. Всі мої поїздки зв’язані з відкриттям виставок.

Про Умань

Як я вже сказала, Умань − це рідний дім. А всі уманчани – це сім’я. Нам потрібно навчитися любити і розуміти один одного. Підтримувати, а не засуджувати. Менше злості і більше любові один до одного, побачите як все зміниться. Тоді навіть самі неприязні люди стануть добрими. Я завжди кажу, добро породжує добро.

Залишити відгук

Please enter your comment!
Введіть Ваше ім'я