Заступник комбата в 23: Історія уманчанина Андрія Кизило, життя якого забрала промзона

31 Січня 2017 16:43 Коментарів 4 Анонім Переглядів: 2410

«Наше покоління не бачило служби в армії мирною. Ми бачили тільки бойову. І це є основою розвитку нашої армії» – слова 23-річного капітана  Андрія Кизило, уманчанина, який загинув в Авдіївці…

На свій юний вік, Андрій - заступник командира батальйону,  якого поважали 40-ка та 50-річні побратими, не через погони, а через його виважені дії та людяність…І коли командир був відсутній, він спокійно міг залишити на Андрія оборону промзони. А йому було лиш 23… Загинув Андрій 29 січня, під час ворожих обстрілів від поранення осколком...

"Досі не можу в це повірити, але, нажаль, ми втратили ще одного нашого ГЕРОЯ. З Андрієм познайомилася в 2014 році. Тоді вони стояли під Старогнатівкою. Шкода, що не вберегли хорошого хлопця" – говорить волонтерка Ольга Ситник, штаб «До Премоги».

Про військову форму Андрій мріяв ще зі школи, тому закінчивши 9 класів в уманській гімназії, вступив до Київського військового ліцею імені Богуна. Потім - до закладу своєї мрії, Львівської академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.

«Андрій Олександрович, як його батько і дідусь, хотів стати військовим. І до своєї мети крокував з усією серйозністю та наполегливістю. Став командиром роти в 21 рік (у 2015 році був визнаний кращим ротним у секторі "М").

Дуже захоплювався спортом, особливо Гонкою Націй (вражаючі забіги з перешкодами, які спрямовані на фізичне та духовне вдосконалення людини), мріяв вибороти усі нагороди у цьому виді спорту.

"Одразу після закінчення Академії, Андрія було доправлено до Білої Церкви. А після початку війни, вже з липня 2014-го, він перебував на фронті. Пройшов багато пекельних місць Донбасу, брав участь у боях поблизу Петровського та Нової Ласпи, півтора роки тримав оборону у полях біля Волновахи, потім ротація на Яворівський полігон і останній шлях назустріч смерті - до Авдіївки." - розповідає волонтер Ян Осока.

Саме в Авдіївці життя Андрія забрав осколок снаряду «забороненого калібру», який прилетів зі сторони терористів.... "29 січня о 4.30 ранку ворог почав масовані обстріли з мінометів, в районі Авдіївки, о 6.30 окупанти зробили спробу штурмувати наші позиції, - та, зазнавши втрат, змушені були відступити на другу лінію оборони. Переслідуючи ворога, наші бійці захопили його позиції, закріпившись там і поліпшивши своє тактичне положення,в результаті бою було вбито 9 окупантів, одного взято в полон. Протягом дня ворог вів інтенсивні та щільні обстріли з мінометів та артилерії по Авдіївці, Опитному та Кам’янці, з танка - по Пісках; але це не допомогло йому повернути втрачене.

О 13.45, після обстрілів наших позицій, окупанти здійснили чергову спробу вибити наших військових з позицій в районі Авдіївки, але вкотре змушені були відступити, продовжуючи обстріли.

Маючи намір будь-що відновити втрачене, о16.00 ворог відкрив хаотичну стрільбу по житловим кварталам міста.

Артилерійські обстріли міста та позицій ЗСУ продовжувалися весь вечір і ніч. Бойові дії забрали життя 4-х військових, серед них уманчанин Андрій Кизило," - повідомляє прес-служба 72 ОМБр.

 

Для українських ЗМІ в Промзоні Андрій Кизило став гідом. І при останній розмові з журналістами ТСН попросив їх одного зробити так, щоб  бути українським захисником і військовим стало престижно.

"…Як ви вважаєте, як можна підняти імідж і престиж українського офіцера? Щоб у воєнний час саме вони були елітою суспільства, як було колись. Ось у кого Катя Осадча бере інтерв'ю? У еліти. Як зробити так, щоб Катя Осадча брала інтерв'ю у військових і це було елітно, і всі чекали цих випусків…" - цитує слова Андрія Євгенія Цвєтанська журналіст ТСН.

«Паном Капітаном» Андрія називав журналіст Володимир Рунець, а хлопець жартома злився  і просив називати його товаришем або просто… Андрюха…

"З тобою можна було говорити годинами про важливе і про пусте. Твоя посмішка завжди заворожувала і підіймала настрій. Поруч з тобою завжди почувався у безпеці. Я зайвий раз боявся сказати тобі "ти" в присутності підлеглих, щоб ніяк не підірвати авторитет молодого командира, офіцера. А твій авторитет не можливо було підірвати. В тебе справжній авторитет, не через офіцерські погони, а через те, що ти справжній офіцер ззовні і всередині, - пише на сторінці Андрія у Фейсбук  Володимир Рунець, журналіст ТСН. - Мені важко сформулювати думки. Говорю до тебе, як до живого, бо ніяка міна не може вбити героя. Ми ж всі знаємо, вони, герої, ніколи не вмирають. Будь ласка, посміхайся так само щиро нам усім з неба. Обіймаю міцно. Ну, ти все сам знаєш..."

Прощатимуться з капітаном 1 лютого об 11.00 на Майдані у Києві. Як повідомляє його двоюрідна сестра, журналіст Вікторія Михайлюк-Врачинська: ховатимуть героя 2 лютого у рідній Умані. Початок відспівування об 11.00 у Православній церкві Київського патріархату, що неподалік колишнього маслозаводу.

В Андрія залишився маленький син. Для тих хто бажає допомогти сім’ї, може перерахувати кошти дружині Андрія, Оксані Кизило. Номер картки 5168 7573 0463 3961

Коментарі: