Уманчанин Дмитро Міхайліс: чого не вистачає Україні, щоб стати Європейською країною?

31 Травня 2017 11:19 Коментарів 0 Анонім Переглядів: 690

Як Польщі вдалося стати країною ЄС, що Україна може перейняти у західного сусіда, та які кроки варто зробити країні, щоб не на папері а в реальності стати Європейською країною розповідає студент Української Академії Лідерства, уманчанин Дмитро Міхайліс.

- Час писати про механізми країн ЄС: довгі роздуми, глибинні аналізи, пошук спільних механізмів та розуміння відповідальності за виконання поставлених отцем AndriyZelinskyy завдань.

Наша подорож розпочалась з країни, яка є сусідом України та має довге longuedurée, себто, Польщі. 
Що ми знаємо про те: «Jak pan się ma?». І мені стало дійсно цікаво дослідити як же дружня нація живе.

Рік тому я брав участь у проекті Study Visits in Gdynia. Нас знайомили із діяльністю трьох секторів у Польщі: місцевим урядуванням, неурядовими організаціями і малим бізнесом. Ми перейняли досвід трансформації Польщі, і це не спроста, бо Україна і Польща були в одному соціалістичному таборі. Отож, я маю вже розуміння того, як розвивалась Польща, який шлях здолала, аби стати Європейською державою. І тепер, приїхавши знову сюди, як студент Української Академії Лідерства я поглянув ще скрупульозніше на досягнення, виклики та основну цінність нації – солідарність. Вже через призму своїх знань, які отримав в Академії, я аналізував основи раціональної форми організації польського суспільства.

Ну що ж, конкретніше до механізмів та соціальних розмежувань, цінностей?!

«Ми силою, словами та рішучими діями досягнемо більше ніж громадянською війною» - це сказав революціонер, який здійснив революцію без жодного пострілу. Це про борця за волю і справедливість, відчайдушного поляка та титана духу — Леха Валенсу. В недалеких 80-х роках він створив незалежну професійну спілку «СОЛІДАРНІСТЬ». Саме ця організація була платформою об’єднання плюралізму думок та протистояння владі. Польська нація не була прихильна до радянської влади за те, що керували ними з Москви, за те, що комуністи зруйнували традиційну систему Польщі. Натомість комуністи, принесли вседозволеність більшовицького, безкласового суспільства. Найбільше поляки не любили та почали протистояти радянській системі за те, що забрали можливість висловлення своїх думок. Все розпочалося з того, що робітники почали усвідомлювати, що в єдності сила та лише разом вони зможуть добитися від влади поступок .

З 1980-х років почалися масові виступи робітників, де кожен відчував солідарність в захисті своїх прав. Головним захисником і ідейним натхненником цих заворушень був Лех Валенса, який в 1983 році отримав Нобелівську премію миру за захист робітників та протистояння комуністичній системі. Профспілкова платформа «СОЛІДАРНІСТЬ» досягала найвищого феноменального значення в цій боротьбі. Поляки були солідарними на ментальному рівні та діяли одностайно. У Польщі впав комуністичний режим. У 1990 році поляки проголосували за нового президента, яким став Лех Валенса. Найбільшою цінністю для них була солідарність!

Мабуть ви чули про словосполучення «шокова терапія»?

Нещодавно читав книгу «Велике переродження: уроки перемоги капіталізму над комунізмом», де в розділі про Польщу описується «План Бальцеровича», який названий на честь автора, польського міністра і економіста Лєшека Бальцеровича. Мета плану - швидкий перехід Польщі від комуністичної економіки, заснованої на державній власності та централізованому плануванні, до капіталістичної ринкової економіки. Згадуючи прочитане, роблю деякі висновки. Перші роки демократичної Польщу були важкими. В країні не вистачало найнеобхіднішого потрібно було відмовлятися від планової системи економіки та переходити на ринкову. Через непопулярні економічні реформи Лех Валенса у 1995 році році програв вибори Александру Квасневскому. Завдяки «шоковій терапії» заклалися підвалини до розвитку, і як результат у 2004 році Польща стала повноправним членом Європейського Союзу!
А тепер основні механізм, які ми маємо перейняти!

Головне! Україні потрібно перейняти механізм відповідальності за наступні покоління!

Як діяли керівники? Політично чи державотворче? Популістично чи реально? Мрійливо чи занепадаючи? 
Ці питання наштовхують на очевидні відповіді: цінність – солідарність, далекоглядна стратегія та відсутній особистий егоїзм за перемогу, бо діє історична відповідальність за країну!

Ми маємо перейняти досвід принципів польського руху. Ми маємо у 2030 році здійснити тектонічні зміни в Україні.

Які?

1. Ми підсилимо цінність солідарності у нашому суспільстві.
2. В нас збільшиться відповідальність кожного громадянина за розвиток держави, посередництвом великої кількості місцевих референдумів .
3. Переймемо приклади та моделі польських реформ у сферах децентралізації та освіти.
4. Ми розширимо Європейський Союз аж до кордонів Донеччини.

В 2014 році українці та поляки, солідарно об’єднані, підтримали Майдан в Україні, та більш того, саме польські реформатори стали радниками Президента та Уряду України аби ми успішно здійснили реформи.

Моя країна сьогодні бореться за цінності, які відстоювали 30 років тому польська нація. Це унікальна можливість брати участь у трансформації рідної, незалежної Батьківщини.

 

Коментарі: