Від дитячого захоплення до майстер-класу

31 Травня 2012 00:00 Коментарів 2 Переглядів: 167

 

Софія Кримовська
Для відомої на всю Україну соломкарку все почалось з дитячого захоплення плетінням чоловічих брилів. Нині ж захоплення стало справою життя та професією. НіоаСалаутіна знаний майстер своєї справи, вироби якої везуть у подарунки по всій Україні та за кордон.
Для відомої в Україні соломкарки, майстерність якої визнають маститі колеги, усе починалось з дитячих іграшок. Народилась Ніла Салаутіна в селі Полянецьке. Мамі часто доводилось маленьку дівчинку залишати на сусідку бабусю. Пенсіонерка, аби мати копійку до пенсії, плела чоловічі брилі. Малій Нілі, аби не комизувала і не заважала, теж давали житню соломку. і хто б міг тоді сказати, що саме оце мале дівча і стане тією соломкаркою, яка викликатиме захоплені і заздрісні погляди.
Все, як у всіх: школа, коледж, заміжжя. Щасливі жіночі долі інколи такі схожі. А от творчі – ні. Плетіння із житньої соломи не пішло в минуле, воно час від часу виринало, як хобі, як можливість помріяти. Кілька років тому вона влаштувалась на роботу в Уманський будинок дитячої та юнацької творчості, де стала викладати соломкарсто. Саме тут Ніла серйозно задумалась про перетворення захоплення у справу свого життя та професію. Саме через це і покинула згодом роботу. Адже стати майстром, працюючи по кільканадцять годин на добу, важко. Підтримав її в цьому чоловік. 
- Я шукала всіляку літературу, платила шалені кошти за майстер-класи визнаних майстрів на різноманітних фестивалях, – розповідає Ніла. 
Першою, майже зухвалою, ідеєю майстрині стало перетворення чоловічого бриля на вишуканий жіночий капелюшок. Квіти і листя, яким прикрашає вироби, виготовляє у різній техніці і навіть в різних кольорах.
- Жито вирощую у мами на городі, в селі, - продовжує майстриня, - збираю його не один день. Спочатку жну ще зеленим, потім через кілька днів, коли починає достигати, потім ще. Від цього залежить колір виробу від зеленкуватого до яскраво жовтого. Є такі майстри, що фарбують вироби, але я цього не роблю, щоб з часом не блякло.
Плете Ніла Салаутіна свої капелюшки, янголів, жіночі сумочки, дзвоники, деталі на картини будь-де. Пакетик з мокрою соломою не забуває взяти із собою, як жодна жінка не забуде помаду чи пудру. Особливим винаходом майстрині стали жіночі прикраси, яких до неї в Україні із соломки ніхто не робив: сережки, намиста, пояси, браслети. У роботі використовує трипільську символіку, яка оберігає того, хто носить таку прикрасу.
Квартира Ніли Салаутіної більше нагадує майстерню. На столах, тумбочках, підлозі, табуретах, дивані розкладена соломка, заготовки, напівготові речі. Жінка тішиться, що родина розуміє і підтримує її в усьому, навіть у таких побутових незручностях.
Якщо свого часу Ніла Салаутіна їздила по виставках народних майстрів, щоб чомусь навчитись, то сьогодні вона сама залюбки дає майстер-класи. Нещодавно вона стала викладачем Малої академії мистецтв України, яка в Умані проводить свої заняття на базі будинку дитячої та юнацької творчості. Усі викладачі академії працюють на волонтерських засадах.
 

Коментарі: